Про Юрія Антонюка, Народного майстра вишивки – у 20 років!

“У посланні до невідомого воїна АТО, який носитиме мою сорочку, написав, що вона пошита чоловічими руками, і я вклав у неї всю свою душу…”

Він – самобутній, талановитий і невтомний у творенні прекрасного. Автор майже чотирьох сотень найрізноманітніших рушників, ікон, портретів, серветок і, звичайно, традиційних національних сорочок. В останніх ходить сам, також рекламує вишиванки як модель під час місцевих показів етно-вбрання. Юрій Антонюк –  унікальний молодий покутянин, який живе і працює в Чернівцях. Його талантом захоплюються і шанувальники, і визнані майстрині-вишивальниці.

 

Він вперше взяв до рук голку, коли був шестирічним, тією початковою роботою відкрив для себе світ давнього українського мистецтва. Розповідає:

– Моя мама вишивала, а я бігав коло неї. Думаю – спробував би й собі щось вишити. Таємно від матусі поїхав в район нитки купувати. Одразу мені не дуже вдавалося, пригадую, щось вишивав, потім поров, і всі пальці були поколені. Але першу маленьку серветку вишив і показав мамі, вона похвалила і стала моєю першою учителькою  вишивання.І так воно мене затягнуло, що сьогодні маю вже багато робіт. 

Ними можна милуватися на численних виставках, молодий художник є постійним їх учасником. Як пише чернівецька журналістка Олена Чайка: “Юрій носить власноруч вишиті вишиванки елегантно й шанобливо, поєднуючи в своєму стилі захоплення вишивкою й професійний погляд кравця-модельєра. Від того поєднання його образ завжди сучасний і “проситься” до наслідування. На персональній виставці Юрія Антонюка – “Вишивання долі” в Чернівецькому краєзнавчому музеї – ілюстрований шлях молодого митця сходинками майстерності. Від дитячих робіт – до розкішних чоловічих і жіночих сорочок й сучасних аксесуарів з використанням вишивки (краваток, метеликів, гарасівок).

У краєзнавчому музеї його твори були представлені не вперше. Кілька років поспіль бере участь у щорічних виставках музею до чергової річниці з дня народження буковинського художника-орнаменталіста Георгія Гараса” –  чию творчу спадщину Юрій вивчає.

Майстер каже, що вишивання для нього –  як молитва, це щось потаємне та надзвичайно надихаюче. Те, що відчуває в процесі творчості, неможливо передати словами.

Зате кольорами на білому – можна, і дуже красномовно:

–  У мене було натхнення і хотілося вишити сорочку з національною символікою. Посередині вишив жовто-блакитний тризуб, який символізує Україну. Навколо нього зобразив у вигляді ромба невеликими кубиками наших воїнів, які захищають свою країну, а на них з усіх боків наступають вороги. 
Так я вишив нитками на полотні війну. Назвав цю сорочку рядком із вірша Шевченка “Бідна моя Україна”. Потім вишив ще дві сорочки, які присвятив Небесній сотні. Свою патріотичну колекцію з трьох чоловічих сорочок я повіз на Всеукраїнський конкурс “Калинове намисто”, де став дипломантом.

Дві сорочки я віддав у колекцію училища (Вищого професійного в Чернівцях, де здобув диплом кравця-закрійника – ред.), а третю залишив для себе. Коли почув про акцію “Подаруй воїну вишиванку”, вирішив віддати її бійцеві, який воює в зоні АТО. У посланні до невідомого воїна, який носитиме мою сорочку, написав, що вона пошита чоловічими руками, і я вклав у неї всю свою душу…

Юрій мріє здобути вищу освіту і збирається вступати на дистанційне навчання до Хмельницького університету на спеціальність технолога-конструктора. Одночасно – продовжуючи дивувати барвами своєї творчості. Як зізнався в одному з інтерв’ю:

–   Кольори поєдную відповідно до регіону: якщо це Буковина, то вона має свої, якщо Покуття – це червоні кольори. А я – саме з Покуття ( з села Красноставці на Івано-Франуівщині – ред.), і багато працюю над покутською вишивкою, Гуцульщина теж. Тобто –  кольори різні,  а ще багато сорочок створено за узорами орнаменталіста Георгія Гараса , дуже весела палітра кольорів . Багато жовтого, зеленого, тому що це –  гірська місцевість.

Додає:

–  Однолітки, можливо, й глузують з мене, вважають диваком. Та вони не відчувають того, що відчуваю я, коли вишиваю. Вишивка – це не тільки захоплення, це моє життя…

Останнє – зовсім не перебільшення, і про це знає не тільки Юрій. Національна спілка майстрів народного мистецтва України атестувала Юрія Антонюка званням “Народний майстер” – ще в 2016 році.

Бо він, хоч і дуже молодий – таки справжній майстер.

Facebook, https://bukviche.blogspot.com/2017/09/blog-post_733.html?fbclid=IwAR1mtr5pt9_LP9rXUUlbyNMvf7I5frrozZYwBtcTR_z8BkvCFIafl3F3L7w, http://mtrk.com.ua/news


Степан Карачко, Олена Чайка, м. Чернівці

Фото: Степан Карачко, http://bukcentre.cv.ua/, Юрій Антонюк