Російська війна проти України – в соцмережі

Днями Фейсбук закрив патріотичну групу Україна нездоланна (226000 учасників). А також обліковий запис Поля Манандіза (на фото), відомого українсько-французького співака та волонтера. Список втрат на віртуальній війні можна продовжувати. А що Фейсбук? На запити звично не реагує.

 

Стандарти спільноти

Вердикт адміністраторів соцмережі в усіх випадках, коли “прилітає“, однаковий: “дописи не відповідають нашим стандартам”. I зовсім необов’язково, щоб їхні автори бодай одного разу користувалися словами-“триггерами“, як-от етнонімами “мо***ь“ або “ка***п“ чи іншими забороненими прийомами. Всі зараз в курсі, і всі –  обережні. Тим більше, забанені не займалися “пропагандою ненависті“ та “поширенням неправдивої інформації“ – смертними гріхами на Фейсбуці – або подібною протиправною діяльністю. Та ба – соцмережа все одно вирішила позбавити їх права голосу, як уже зазвичай – без жодного пояснення причини.

Ця ж “чорна мітка” надійшла й Полеві Манандізу, відомому артистові й волонтерові, патріотові України, який допомагає ЗСУ. Його обліковий запис вимкнено – “disabled account”, як з’являється тепер на екрані у відповідь на запит “Поль Манандіз”. Остання публікація Поля – на тему творчості, жодної крамоли. Як і завжди, врешті.

Поль надіслав апеляцію до служби підтримки Фейсбука. Спершу від нього вимагали довести, що він – це саме він, знаний співак. Отримавши докази, порадили чекати – бо ж пандемія COVID-19, людей бракує, самі розумієте… Відтак написали, що своє рішення щодо закриття сторінки не змінять, воно остаточне. І вже звична  автоматична  ремарка наприкінці – “щоб більше дізнатися про наші стандарти,  перейдіть за посиланням”. Все.

Тим часом, для артиста неможливість спілкуватися зі своєю аудиторією навіть протягом одного дня – це значно більше, ніж прикра незручність. Переоцінити шкоду такого “шлагбаума” важко. Бо летять шкереберть не лише творчі плани, але й одразу декілька волонтерських проєктів, “зав’язаних” саме на закритий обліковий запис. Іншими словами, втрати – не лише морального характеру. Та компенсувати їх ніхто не збирається.

“Ласкаво просимо” у світ “свободи слова”, як її розуміють адміністратори Фейсбука – специфічно.

Тема депортації кримських татарів – поза законом?

А ось що пише на своїй сторінці адміністратор групи “Україна нездоланна” Катерина ВасилівнаKatrusya Ukrainka: “Фейсбук закрив групу “УКРАЇНА НЕЗДОЛАННА”. У неї більше, ніж 226 тисяч учасників. Це є грубим порушенням свободи слова…. Як адміністратор групи “УКРАЇНА НЕЗДОЛАННА”, заявляю про наступне:

 Фейсбук грубо порушив свободу слова та право на вільну думку.

Фейсбук порушив право українців на інформаційній простір та інформаційну політику у період неоголошеної гібридної війни Росії проти України, однією із складових якої є інформаційна війна.

Фейсбук закрив групу “УКРАЇНА НЕЗДОЛАННА” через тему про депортацію кримських татарів, яку Україна, як держава, визнала Геноцидом кримськотатарського народу. Сьогодні – 77-ма річниця депортації кримських татарів (18—20 травня 1944 р.). Фейсбук зробив подарунок російському агресору, який незаконно анексував Крим та не визнає права кримськотатарського народу.

У групі “УКРАЇНА НЕЗДОЛАННА” було багато дописів, які стосувалися загиблих українських воїнів та підтримки української армії. Група завжди згадувала Героїв та підтримувала українського воїна на Фронті.

Вважаю Рішення Фейсбук щодо закриття групи “УКРАЇНА НЕЗДОЛАННА” політично мотиваним і в умовах агресії з боку іншої держави таким, що виконує волю країни-агресора.

УКРАЇНА ПОНАД УСЕ! УКРАЇНА НЕЗДОЛАННА!

СЛАВА УКРАЇНІ! З НАМИ БОГ!”

До слова: майже два роки тому надовго закривали Фейсбук-сторінку діаспорного журналу Ukrainian People після того, як той публікував матеріали про Голодомор. Послання  від служби підтримки соцмережі вражало: за “пропаганду голизни”. Під останньою малася на увазі всесвітньо відома трагічна світлина – виснажена українська селянка тримає на руках напівроздягненого малого хлопчика, що вмирає від голоду.

Авторку цього тексту теж банили не раз. Наприклад, у березні цього року – після публікації про Володимира Івасюка, “Галина Тарасюк-Андрощук: “Володимир Івасюк був дарований Україні небом… Це – моє переконання”. Формулювання було вже знайомим – про “невідповідність стандартам”.

Перелічені неподобства – звичайні прояви війни. Віртуальної, проти українства.  

Послідовники Павліка Морозова, або як влаштовують “банні процедури”

Хто хоч трохи активний в соцмережі, отримував таке не раз: Вас обізвали на Фейсбуці  чи по-іншому відверто нахамили, Ви написали скаргу до служби підтримки Фейсбука. Звідти відповіли, що жодного криміналу не бачать, все “нормально”, тому лайливий коментар тощо навіть не будуть усувати. Вже не кажучи про інші санкції для хама. Природно, Ви обурені.

А тепер інший приклад: постите, наприклад, слова Шевченка “І на оновленій землі врага не буде, супостата” під малюнком, на якому козак топче російський триколор. За що Вам прилітає бан – від кількох днів до місяця. Або ще гірше – закритий обліковий запис. Ви обурені, нічого не розумієте – де справедливість?! Що, ніхто не в курсі про російську агресію? А чому не банили кривдників, які Вас ображали?

Спокійно, про справедливість на Фейсбуці ніхто мови не веде. Просто в першому випадку була всього одна скарга, Ваша, а в другому на Вас скаржилися вже семеро-десятеро й більше. Спрацював алгоритм соцмережі, про який чудово в курсі ті, кому треба було Вас замовчати. Наївно сподіватися, що всі скарги читає людина, адміністратор Фейсбука. Таке фізично неможливо, їх щодня надходить безліч, тож в більшості випадків реагує робот. Надто, в умовах пандемії, коли можливості людського ресурсу обмежені. Про це теж, як уже згадувалося вище, попереджає наша кохана соцмережа в своїх “листах щастя”  – щодо заборони висловлюватися Вам чи “зелене світло” тому, на кого скаржилися Ви.

Надто, якщо засвітилися активною громадянською позицією – тоді неминучий той день, коли опоненти накинуться гуртом. Для цього також створені численні чати “для своїх”, учасники яких “трудяться” не лише за ідею, але й на платній основі. Найактивніші у намаганнях “рвати” і “гасити”  допис, автора, групу таким чином заробляють у мережі.

Є також приватні групи, які в пошуковій системі Фейсбука ніколи не з’являться, бо входять туди тільки посвячені. Приймають тих, хто вже себе зарекомендували, “працюють“ більше півроку. “Праця“ полягає в штучному накручуванні дизлайків (обурений смайлик “злість”) під небажаним дописом і принизливих коментарях на адресу автора, щоб вивести його з рівноваги. Нарешті, і в найогиднішій, та, на жаль, дієвій практиці – масовому надсиланні доносів до служби підтримки Фейсбука.

Віртуальні послідовники Павліка Морозова не несуть жодної , бодай найменшої, відповідальності за зведення наклепів на користувачів, яким приписують “порушення стандартів” – такі правила соцмережі. Яку, нагадаю, її засновники називають “демократичною“.

Проти росіян – не можна, а проти українців?…

Прикметно, що адміністрація соцмережі, вельми категорична щодо користувачів її нашого сегмента, дивує  лібералізмом, якщо йдеться про поширення антиукраїнського контенту. Скажімо, у Фейсбуці не бракує облікових записів штибу Иван Бейхохлов або Хохлы Детоубийцы – i згаданих двох ніхто не банить.

Тим часом, група “Русскоязычная Украина Восток Россия”, серед інших подібних дописів розмістила “зворушливі” спогади ветерана-енкаведиста. Напевне, “дорогі серцю” багатьох нащадків репресованих українських громадян: “Ткнешь щупом в стог сена или в мешок, а оттуда — визг! Как советские спецслужбы находили бандеровские схроны”.

Без коментарів.

Щодо останнього допису – зараз не закликаю на нього скаржитися на Фейсбуці, бо це, передбачувано, матиме ефект волаючого в пустелі. Але, якщо є небайдужі юристи, інші фахівці, хто бажали б нагадати соцмережі про необхідність дотримуватися вимог українського правого поля – будь ласка, зголошуйтеся, бо час об’єднувати зусилля і діяти. Разом, поки усіх нас поодинці не відправили в бан.

 

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://www.dreamstime.com/