Едіт Піаф і земляк Роксолани – про наше спільне з французькою учасницею “Євробачення”

 

На цьогорічному конкурсі є ще один, можливо, не зовсім помітний, але український слід.

Французька співачка Барбара Праві (фото нижче – ред.), яка посіла друге місце, заспівала пісню “Voilа”, яка є ремінісценцією творчості Едіт Піаф. І лейтмотивом цієї пісні є парафраз Піафового вальсу “Padam, padam”. A цю пісню написав для Едіт Піаф у 1951 році композитор Норберт Гланцберг.

Це була третя його пісня, написана для “паризького горобчика” після “Sophie”(1948) та “Il fait bon t’aimer”(1950).

А він, як відомо, народився у жовтні 1910 року в … Рогатині (місті Роксолани), і тоді його звали Натаном. Його сім’я у 1911 році виїхала до Німеччини, а у суворому 1941-му він познайомився з Едіт Піаф. Ось так мелодія, написана народженим у Рогатині Натаном Гланцбергом, надихнула одну з найяскравіших зірок цьогорічного “Євробачення”!

Facebook

Ігор Осташ (Ihor Ostash), м.Київ

 

Про композитора, кохання Едіт Піаф і творця її слави

Життя уродженця Рогатина було насичене пригодами, не менш драматичними, ніж у його знаменотої землячки-султанки. І ще більш небезпечними.

Коли родина Натана опинилася в Німеччині, його талант проявився рано. Ще трирічним якось запитав батьків, “чому музика сміється і плаче?“. Сусіди навіть називали хлопчика “маленьким Моцартом”. Найпершим інструментом була губна гармошка, відтак мама придбала синові піаніно. З 14 років почав відвідувати консерваторію в м. Вюрцбург.

Далі була посада концертмейстера у вюрцбургському театрі.

З 1930 р. працював на берлінській кіностудії УФА, писав музику для кіна, став популярним композитором. Були захоплені відгуки в пресі, любов шанувальників. Але в Німеччині саме розпочалися переслідування євреїв. Й. Геббельс, коли виголошував свою промову з “проблемного питання”, згадав ім’я Натана як приклад “ворожого засилля” в мистецтві: ”Цей дрібний єврей Гланцберг з Галіції злизує масло з хліба в молодих світловолосих композиторів!”.

Якось, коли Натан повертався додому, його попередила господиня квартири: “Не йдіть! Там вас чекають двоє з гестапо“.

Довелося втікати до Франції. Там з великими труднощами влаштувався піаністом у єврейському театрі і якось акомпанував Едіт Піаф – на той час, ще нікому невідомої.

 

Вдруге зустрілися вже в 1941-му – коли за плечима в Натана була недовга служба у війську (під командуванням генерала Сікорського) і дезертирство з армії.

25-річна Піаф на той час – уже зірка. Почав працювати її піаністом, заприятелювали, а відтак стали й коханцями. В 1942-му Едіт надіслала телеграму Натанові зі свого турне: “Нуджуся до шаленства. Повертайся швидше. I love you”. Називала його “своїм Ноно“, а листи коханому підписувала “твоя Фіфі“.

Крім знаменитої “Padam … padam”, став автором інших хітів Піаф. Як-от  “Mon Manege A Moi” (“Моя карусель”), “Il fait bon t’aimer” (“Як добре тебе любити” й “Au bal de la random” (“На балу випадкових”).

Тим часом, полювання фашистів за євреями у Франції було в розпалі. Едіт спочатку переховувала Натана в будинку бабусі свого секретаря поблизу Марселя. Потім була ще низка чужих осель-сховків, одна з них – дім Жоржа Оріка, майбутнього директора французької  Гранд-опери.

У 1942 р. на Гланцберга хтось доніс німцям, втрапив до тюрми. Втечу звідти організувала акторка Марі Белл, а потім переховувався в маєтку графині Лілі Пастре. Чий родовий замок врятував багатьох. Там свого часу жила Клара Хаскіл, одна з кращих світових піаністок, яка саме тоді хворіла на рак мозку. Успішну хірургічну операцію з видалення пухлини було проведено в підвалі замку. Крім неї, знайшли прихисток Борис Кохно, хореограф та секретар знаменитого Дягілева, диригент Мануель Розенталь, учень Равеля.

Коли Францію звільнили від фашистів, усі діячі мистецтв, які виступали під час окупації, повинні були з’явитися на суд “Комітету з чисток”. Серед таких була й Едіт Піаф. Гланцберг постійно свідчив на таких слуханнях і захищав чесні імена багатьох колег.

Після війни Натанові пісні виконувала не тільки Едіт Піаф, але й Ів Монтан та Даліда. Також написав музику до фільму з Бріджіт Бардо в головній ролі (“Мій дядечко”) та з Мариною Владі (“Чаклунка”). Всього – до 20 стрічок.

В 1951 р. одружився, обраницею стала колишня землячка, 20-річна полька Марія Мазурик. Геть не схожа на богемних дівчат, в яких закохувався раніше. Прикметно, що дружина-католичка не стала переходати в юдаїзм, чоловікову віру. А він не дуже й наполягав.

В подружжя народився син Серж. Який, щоправда, слідами батька не пішов, захоплювався роком, та не класикою, був фанатом гурту Rollіng Stones і електрогітари. Чим засмутив тата, йому сучасний інструмент не подобався.

З Марією розлучилися в 1976-му.

Останнім прижиттєвим тріумфом Натана став його цикл “Пісні Голокосту”, написані на вірші в’язнів концтаборів, та концерт “Єврейська сюїта”. 88-річний композитор зіграв їх перед величезною аудиторією рідного Вюрцберга і від хвилювання не міг говорити.

Помер 25 лютого 2001-го.

https://kackad.press/, http://a.kras.cc/

 Global Village

 

Фото: https://kackad.press/, Ihor Ostash