Журба про журналістів – несвяткове

 

6 червня в Україні відзначають їхній День, фахівців ЗМІ. Своєрідно відзначають. Роман Реведжук – про вшанування різних журналістів, і тих, які вже не з нами.

Надіслали мені посилання на програму ПРАВО НА ВЛАДУ на телеканалі 1+1 де обговорювали справи про вбивства і переслідування журналістів в Україні.

Під диригентством Наталія Мосейчук , вона зібрала всю обслугу сьогоднішньої влади на чолі з генпрокуроркою та “гордонами” (за винятком окремих). Також у студію запросили маму вбитого члена партії “Російський блок” Олеся Бузини.

Я це подивився.

Назвали програму “Справа честі”.

Мова була про те, що справи Гонгадзе, Бузини і Шеремета не розкриті. Так, Бузину поставили в один ряд з Гонгадзе і Шереметом. Так кожного року роблять до Дня журналіста.

Після побаченого не можу зрозуміти: яка може бути честь, коли у влади та її обслуги вона відсутня? У влади –  емпіріокритицизм. Похвала в ефірі мамою Бузини генпрокурорці за те, що та її запросила до себе у кабінет – демонстративна характеристика усієї кризи жанру.

Бузину вбили у Києві російські спецслужби, щоб створювати елементи громадянського конфлікту в Україні. Така сама історія мала відбутися і з п. Коцабою в Івано-Франківську. Тоді українські спецслужби швидко зреагували і зберегли його живим. За що п. Коцаба Україні віддячує регулярним поливанням брудом.

Про журналістів: замовлення, вбивства, переслідування. Зауважте, говорять про мертвих і роблять такі обличчя, що мені здається й чорти у пеклі заплачуть. До речі, інсталяція студії цієї програми своїми кольорами мені викликає в  уяві картинку реальності телевізійного пекла.

На завершення теми.

Ось п.Томіленко, який постійно, з перших днів російського військового вторгнення, на телеканалах Медведчука адвокатує політичним та військовим діям східного сусіда. Хоча, телеканал 1+1 частково також належить Медведчуку. Томіленко очолює бюджетний насос за назвою “Національна Спілка Журналістів України” (цей “насос” щороку викачує з кишень українців мільйони гривень). І ось цей діяч  згадав про черкаського журналіста Вадима Комарова. Також вбитого.

Генпрокурорка у стані похвали “ока государевого” запросила Томіленка до себе. Свій до свого по своє – уся прислуга горнеться докупки.

Про такі справи, як моя не згадують (Р.Реведжук був змушений  виїхати з України через політичні переслідування і загрозу життю – ред.). Бо не вбили. Їх не розслідують. А для чого? Щоб не вийти замовникам самим на себе. Та й українська платна медіаіндустрія в своїй більшості воліє подібне замовчувати.

Теж саме по справах вбивств на Майдані. Станом на сьогодні докази знищені. Тогочасний генпрокурор мені писав, що інституту заочного засудження йому забракло. А за усі роки мене навіть ніхто не опитав, як свідка.

Що буду казати. Якби в Україні була українська влада, то Україна б розвивалася. А так є телевізор, тож люди дивляться шоу.

З живими і про живих переслідуваних владою політичних журналістів складно говорити.

Але суд колись буде, і там ніхто не зможе гратися в політику.

Facebook

Роман Реведжук (РОМАН РЕВЕДЖУК), Швейцарія

Фото: https://zib.com.ua/