“Люблю Вкраїну “сірою любов’ю”

 

Знаю поета-галичанина, патріота, який палає ненавистю до всього московитського. При цьому продовжуючи друкуватись на сайті стихи.ру”. Про відтінки сірого і чорне та біле – Дана Муравська.

Може, я вас здивую, але ті, що прагнуть більше українського, не є якоюсь ненависницькою, зарозумілою чи особливою кастою. Це нормально – на своїй землі чути своє слово. І також є нормальним у нашому космополітичному світі, що кревно можемо належати до нацменшин в країні, в якій нам судилося народитися.

Але!

Не є нормальним бажання нацменшин, аби її уподобання заполонили весь ефір. Бо, якби ми цього прагнули настільки, що не могли більше витримати, то зібрали б валізи і поїхали туди, де лине наймиліша серцю мелодія. Саме так було б логічно. А я, тим часом, остерігаюся людей, що і “нашим і вашим.” Бо за німою згодою подібних добродіїв коїлись і кояться біди по цілій землі.

Недавно здивував мене один пан, галичанин (ніби!), який ще й претендує на популярність. І, певною мірою, вже її має. Проте, з сайту “стихи.ру” злізти ніяк не може, постійно там друкується і вподобання свого не змінює.

Та якби ви почули про його любов до рідного краю! І про люту зневагу до всього московитського! Вельми поетично. Що ж до сайту “стихи.ру”,  то він же –  поза політикою. “Адже творчість, яка ламає всі кордони, ви розумієте…” (?!)

Такої ж думки ще один талановитий поет з Харкова, який любить Україную Можливо, більше, ніж я, але доводить мені, що “так уже исторически сложилось, Харьков был и будет русскоязычным!”.

Я не сперечаюся з ним про розмір любові до нашої Mатері, це неможливо визначити. Я також не силую нікого, щоб почитали історію, що “исторически” так не складалося. “Глухий не чує, сліпий не бачить”. Та й таке. Певне, думаєш, що записавши на Ютубі одну пісню “Зорі палали,” ти – вже 100відсотково українець і тому спокійненько продовжуєш творчо жити на ” стихи.ру.

Чи це такі наслідки впливу однієї нацменшини?

Але не можуть поляки вимагати, щоб Львів говорив польською! Угорці, щоб Ужгород – угорською! Румуни, щоб Чернівці – румунською! Московити, щоб весь прикордон – московитською! Бо і Львів, і Ужгород, і Чернівці, і Суми, і Харків – це Україна!

Скільки б відтінків сірого не було, головні кольори все одно: чорне та біле. Не інакше. То вже прибиймося до якогось берега! Чи вічно нам балансувати?! Тим паче, на восьмому році війни.

Чи, може, вона є громадянською, а я нічого на своїй забитій периферії не второпаю?…

Facebook

 

Дана Муравська (Dana Muravska), м. Львів

Фото: https://transkarpatia.net/