“Укрпошто” та митна службо, коли ви наїстеся?!”

 

“Читаю повідомлення про зарплату керівника “Укрпошти”, 2 мільйони гривень, і думаю: навіть такої суми чоловікові недостатньо! Якщо вже його організація з митницею на пару відбирає в сім’ї небагатих пенсіонерів тисячу з гаком. Просто так відбирає, ні за що” – з листа на сайт Global Village.

“Дякую”  “Укрпошті” та Бориспільській митниці, що “полегшили” кишені моїх тата і мами, пенсіонерів. Я для них повністю оплатила посилку з ліками з-за кордону, але на місці з них все одно здерли 1240 гривень. При цьому в моєї мами пенсія – трохи більше 2000 грн. На додачу нахамили, а куди ж без цього? “Укрпошта” гарантує незабутній “сервіс” за ваші гроші. До речі, немалі, бо як відправляли зі США, то лише пересилка мені обійшлася  близько 90 доларів.

Також хочу застерегти інших – не користуйтеся “Укрпоштою”, якщо посилаєте щось з-за кордону! Не повторюйте мою помилку. Це, як гроші на вітер, хамство і неприємності “в наборі”, і ще раз, додатково – гроші на вітер.

Що тут найгидкіше – я вам зараз не можу назвати поштове відділення в Тернопільській області, де нас так “гарно” обслужили. Не тому, що  боюся, просто дуже просили батьки – не зроби нам ще гірше “рекламою”. Вони живуть в селі, там від державної пошти всі дуже залежать. Ось такі, як мої тато з мамою, немолоді й не дуже здорові люди, просто бояться скандалу. Ще більше переживають,  як він їм відгукнеться. Що поштарка на них образиться, листи й газети раптом “загубляться” тощо. Хто живе в  маленькому селі, той знає, що це таке. І яке велике там цабе – пошта.

При цьому не рідкість нечемне ставлення працівниць відділення. Тепер – ще й додаткові доплати. А за що ми їх “спонсорували”, ніхто так і не пояснив.

Інших, як, наприклад, “Нової пошти”, в наших краях поки нема. Мабуть, і тому така дурна ситуація.

Але те, що недавно, вже просто на голову не налазить. Щоб настільки по-хамськи поводитися і навіть близько не намагатися  виконати свою роботу! Я ж нічого особливого не хотіла –  зробіть те, що обіцяєте. Вже не кажу про звичайну повагу до старших людей, вона теж мала би бути.

Ось таке в нас сталося: маму не так давно прооперували. Місяців два тому їй виявився життєво необхідним закордонний лікувальний засіб. В нас його не виробляють, можна купити в Польщі, де живемо з чоловіком. Дорого і невеликий об’єм.

Те саме і більша кількість коштує значно дешевше в США. Дякувати Гуглу, знайшли ми з чоловіком американські сайти, де за потрібні нам ліки платиш в 5-6 разів менше, ніж в ЄС. А нам треба не одна пляшечка засобу, бодай з десяток їх, і кілька разів на рік. Тільки ось з Америки ті сайти пересилкою за океан не займаються. Можна отримати лише на території США і далі вже самотужки пересилати. Що робити? Правильно, шукати наших людей, які би там купили, а потім відправили в Україну. Ми їхній родині в Києві повертаємо гроші за витрати, взаємозалік.

Я не буду розповідати, скільком друзям знайомих та їхнім друзям ми писали й дзвонили перш, ніж знайшли пару співчутливих українців, Наталю та Івана Гайдуків з Атланти. Щиро їм вдячна, вони погодилися взяти на себе клопіт з купівлею пігулок і пересилкою – для незнайомих, по суті, людей. Також надали нам копії всіх квитанцій – про повну оплату вартості посилки, її страхівки, номер для відстеження  шляху з Америки до України тощо. Повідомили, що посилку в Україні мають отримати через два тижні. Це обіцяли в американському відділенні їхньої державної пошти, UPS.

Я для того так детально описую, щоб ви розуміли: на американській пошті зробили, як належить, і там ВСЕ було оплачено заздалегідь. Запевнили, що адресат в Україні нічого вже не буде винен. Але не знають вони наших “Укрпошти” та митниці! Що на таких, як мої батьки, все одно захотять заробити свій “навар”.  

Коли минув третій тиждень, а батьки так нічого й не отримали, я почала хвилюватися. Перевірила за номером відстеження через Інтернет – посилка вже в Україні, але чомусь застрягла на митному пункті в Борисполі. Дзвоню туди, жоден з номерів, які на сайті, не відповідає. Електронні листи – так само, як у прірву.

A мої телефонують на пошту в себе вдома – може, чули щось про нашу посилку? Без тих ліків мама на знеболюючих уже котру добу мучиться. Звідти відповідають: нічого не знаємо, не набридайте.

Ще через тижнів три з гаком, нарешті, дзвонять батькам: прийдіть, заберіть свій пакунок, бо поштарка вам не найнялася тягарі на собі носити. Хоч “тягаря” – аж 500 г, до того ж, доставка ДОДОМУ, за місцем проживання отримувача, ОПЛАЧЕНА! Але це ще не все: віддати посилку погодилися тільки тоді, коли батьки заплатять 1200 грн – це за розмитнення. Плюс ще 40 за те, що посилку везли з обласного центру до села!

“Нормально”?! І чути не хотіли, що все вже заплачено, ще в Америці, і є копії квитанцій. “Нічого не знаємо! Як не хочете платити, то відправимо посилку назад”. Потім жінка на пошті почала вимагати від мами доказів, що там – саме ліки, а не щось інше, трусила їй пакунком перед лицем. Мама каже: відкрийте і самі переконаєтеся. “Змилувалися”, не стали відкривати. Але 1240 забрали, не знати, за що.

Коли я про це почула, почала знову дзвонити на митницю в Бориспіль. Після 20го чи 25го дзвінка сталося “чудо” – якась дівчина взяла слухавку. Я попросила дати номери та “електронку” керівництва і куди можна поскаржитися. Вона тут же кинула телефон.

Написала ще кілька електронних листів, на жоден відповіді досі нема.

То що ми маємо в сухому залишку? Майже два місяці чекання замість двох тижнів, 90 доларів і ще 1240 гривень пошті й митниці “на чай”, повну відсутність обслуговування і поваги до прав споживача. До самого споживача теж 0 поваги.    

Потім читаю в мережі повідомлення про зарплату керівника “Укрпошти” І. Смілянського, майже 2 мільйони гривень щомісяця, і думаю: навіть такої суми цьому чоловікові недостатньо! Якщо вже його організація відбирає в сім’ї зовсім небагатих пенсіонерів тисячу з гаком. Просто так  ні за що відбирає.

Сподіваюся, коли раптом захворіє, то Смілянському не забракне на ліки. І митникам та особисто керівникові поста “Аеропорт Бориспіль” В. Бабичеві також бажаю, щоб мали вдосталь на таблетки.
Коли вже ви наїстеся?

 

Оксана Рафальська, м. Лодзь, Польща

Фото: https://kourier.in.ua/