Як Бона-королева розбудувала Кременець і листувалася з Роксоланою

Вона зробила з провінції місто, гідне монарха. Привезла з собою італійські моду, мистецтво та спосіб господарювання. А в геополітику – жіночий вплив, реалізований за участі не менш відомої пані, турецької султанки Роксолани. Обидві вправно плели інтриги за спинами своїх чоловіків і їм же на допомогу. Та про все за порядком.

 

Королівський бартер: вона – реформи, їй – зіпсовану репутацію

Було колись: не українки їздили працювати “на чобіток”, а звідти жінки прибували до нас на роботу, відповідальну. Я про Бону Сфорцу, польську королеву і дружину Зигмунта I Cтарого. В дівоцтві – італійська принцеса, дбала в Галичині про подарований їй чоловіком Кременець, Тернопільщина. Стала “баданте” (доглядальницею) для цілого краю. Завдяки зусиллям Бони провінційне містечко на околиці королівства перетворилося в розвинений адміністративний центр. Тут збудували школи, костели, дороги й іншу інфраструктурк. Фортеця-замок на горі – відтоді імені Бони, звичайно – отримала євромодернізацію та нові укріплення.  

Хоч краєзнавці заперечують – зовсім не відтоді, а значно раніше. З горою, місцем мальовничим та містичним, пов’язано чимало легенд ще дохристиянського періоду. Тож давно назвали на честь доброї поганської богині  Бони Деа, стався збіг – королеві дісталася гора її язичницької тезки.

Володіла Кременцем з 1536 по 1556й, йому судилося справжнє культурне піднесення. Насамперед, місцевий люд краще познайомився з таким столовим атрибутом, як виделка. Раніше ним, якщо й користувалися, то, переважно, тільки дворяни. Шляхетне жіноцтво призвичаїлося носити сукні з вирізом на грудях. Розквітло виноробство, а на столах знаті з’явилися помаранчі, лимони, родзинки та мигдаль. Галицька кухня збагатилася рецептами італійських смаколиків – недарма з королевою приїхав цілий почт кулінарів, (а також художників, архітекторів та музикантів). Сьогодні згадують рецепт “голубців Бони”, хоч достеменно невідомо, чи любила таке: шматок свинини “на кісточці”, загорнутий в лист квашеної капусти і приготований на повільному вогні.

Руїни замку в Кременці, Тернопільщина

За її керування в краї змінилося багато й на краще. Те ж саме – в Гродно, ще одній вотчині та “білоруській столиці” Бони. Сама придумала герб міста, подбала про встановлення годинника на міській ратуші і стала покровителькою тамтешніх митців. Деякі автори навіть стверджують, що володіла старобілоруською. Посприяла видавництву поеми “Пісня про зубра” класика білоруського Ренесансу Ніколая Гусовського, а він написав для королеви віршовану присвяту.

Попри те, місцевий фольклор в Україні та Білорусі на доброму імені Бони не залишив живого місця – і кровожерна наче б то, і розпусниця… Легенди, чи то пак, безглузді казки, напевне запустили в народ придворні недоброзичливці – з подачі великих магнатів, тогочасних олігархів. Їхні повноваження королева намагалася обмежити, а ті помстилися, спаплюживши їй репутацію – на сторіччя вперед. Наприклад, байками, що скидала з вежі на скелю незайманих дівчат, їхню кров використовувала як косметичний засіб. Також, що тримала гарем з молодих чоловіків.

Авжеж, перше (як і друге)  – “щира правда”. Тільки стосовно сумнозвісної “кривавої графині Баторі” з Угорщини, та ніяк не польської королеви. І зважаючи, що в самому Кременці Бона, якщо й бувала, то хіба проїздом. Дослідники переконують: на волинську землю взагалі ніколи не ступала. Керувала містом дистанційно, як зараз сказали б. Страшилка про жертв з’явилася, швидше за все, після смерті Бони, бо угорська “поган-дівка” зажила своєї моторошної cлави кількома десятками років згодом. А чорні піарники Сфорци вирішили скористатися нуарною історією.

Чутки про гарем – з тієї ж опери, але з підвищеним градусом нісенітниць. Начебто  коханців було аж 30.  Зигмунт, дізнавшись, наказав скарати на горло усіх, хто “прикрасили” йому голову зовсім не короною. Проте, жінка випросила помилування для трьох, і відтоді чоловіки третій тост виголошують за дам. “Угу”.

А тепер вмикаємо логіку –  що мав би зробити порядний монарх-рогоносець, почувши подібне благання від зрадниці? Правильно, стратити трійку “привілейованих”, a дорогу половину відправити в монастир – щонайменше, бо ж середньовіччя за вікном!

Бігме, не напружувалися пропагандисти тієї доби з креативом. 

В офіційних хроніках відсутні хоч якісь згадки про проблемність шлюбу Бони та Зигмунта. Навпаки, пишуть, що  був гармонійним і партнерським, чоловік оцінив енергійність та ділові якості дружини. А коли часто хворів, королева доглядала його сама.

Як гартувалася не сталь

Все одно, її ненавиділи – чужинка, “понаїхала тут!”. Майже одразу після прибуття до Кракова, тогочасної столиці Польщі, почала робити зміни в політиці та сільському господарстві. Вдавалося їй краще від чоловіка, нечуване нахабство. Бона, серед іншого, ввела в наших краях поняття земельного кадастру, нові технології збільшення врожаїв, банківську справу. До того ж – екологиня: скрізь наказувала підданим дбайливо ставитися до природи. Бодай уже цим не викликала захоплення, адже давнє ставлення до довкілля було не менш споживацьким, ніж тепер.

Втім, “антибонівська” опозиція обламала собі зуби – недарма характер королеви гартувався в умовах справжньої війни за виживання.

Мистецтва політики цю світлокосу вольову сеньйору біда навчала. Батько, герцог Мілана, Галеаццо Сфорца помер в рік її народження – ймовірно, не без “допомоги” свого брата Лодовіко. Подейкували, що отруїв популярного серед громадян правителя, а відтак прибрав до рук і владу, й майно.

Потім була  французька інтервенція на італійські території, довелося ховатися, і знову втечі від різних ворогів.  Разом з мамою, Ізабеллою Арагонською, принцеса об’їздила всю Італію, поки, нарешті, затрималися надовше в Барі. Здобула блискучу освіту – опанувала теологію, історію, математику, право, латину, літературу, філософію. Вміла грати на кількох інструментах. Красуня, розумниця, амбітна, зналася на мистецтві. Недарма у Мілані спілкувалася з Леонардо Да Вінчі, працював у палаці її батьків.

В 24річному віці виграла неформальний конкурс “Міс Європа – 1518” –  вийшла заміж за монарха Речі Посполитої. Конкурентками Бони були доньки найвпливовіших родів, але Ізабеллі найкраще вдалася промокампанія доньки.

Роксолана

Згідно з іншими джерелами, цей шлюб влаштував імператор Священної Римської Імперії Максиміліан Габсбург – з метою зміцнити позиції своєї династії в Східній Європі й обмежити вплив Ягеллонів. Знав би тоді, чим у майбутньому обернеться Габсбургам його протекція… Та про це – далі, а поки що – весільні дзвони для Бони. Престижно, звичайно. Хоч з іншого боку – чоловік старший  удвічі й сказав прямим текстом: мені насамперед потрібен спадкоємець! Від першого шлюбу – жодного сина, дві доньки.

Молода дружина через рік народила йому третю, Ізабеллу. Пізніше – правительку Угорщини, вона посприяє епістолярному знайомству мами з Роксоланою. Зигмунт, тим часом, не приховував розчарування. Однак, ще того ж року королева знову завагітніла, і через дев’ять місяців на світ прийшов майбутній король Зигмунт Август. Місія здійсненна. Бона подарувала чоловікові ще трьох доньок – Анну, Софію та Катерину. Також другого хлопчика, Альберта, він прожив усього один день, народився дочасно. Бо мама надто захоплювалася полюванням верхи на пізньому терміні вагітності. Випала з сідла, коли за її конем побіг розлючений звір. Відтоді дітей більше не мала, й Август став єдиним нащадком династії Ягеллонів.

Боні на той момент – трохи більше 30ти, її чоловікові – 60. Але в родині панувала злагода; подружній менеджмент країною увійшов до історії як “золотий вік Польщі”.

Не в останню чергу й завдяки талантові італійки до підкилимних ігор, проявився також роками пізніше, під час  її співпраці з Роксоланою. Можновладні дами вирішили нашкодити могутній династії Габсбургів.

“Бонуси” Бони та Роксолани

Дві жінки заочно познайомилися в тогочасній “соцмережі для привілейованих” – завдяки листуванню між своїми монаршими дворами. Ізабелла, угорська королева, писала Сулейманові Пишному, щоб оттомани визнали спадкоємцем Угорщини її новонародженого сина Яноша ІІ Зигмунта. Ще просила звільнити полонених турками двох угорських вельмож. Cултан відповів відмовою.

Та невдовзі після того Ізабеллі надійшов лист від дружини Сулеймана. Роксолана з властивою їй “скромністю” називала себе “імператрицею турків” (хоч походження мала зовсім не аристократичне), чим давала зрозуміти: вважає себе рівною угорській королеві. Також натякала, що має значний вплив на свого чоловіка і шукає контактів з матір’ю Ізабелли, Боною. Колишня жителька Галичини та її правителька почали листуватися.

 

У такий спосіб Роксолана намагалася допомогти чоловікові – тому дуже не подобалися наміри польського двору одружити молодого королевича Зигмунта Августа з Єлизаветою Габсбург. Натомість, через Роксолану, пропонував інший союз – з донькою французького короля, з Францією на той момент  Туреччина мала спільні інтереси.

Боні Габсбурги теж стояли поперек горла – ще відтоді, як сприяли ворогам її родини захопити Мілан. Прагнула помсти і висловлювалася категорично проти одруження сина з Єлизаветою. Але не спрацювало, династичний шлюб таки відбувся, хоч і тривав недовго – Єлизавета хворіла й через два роки померла.

Сулейман же все одно залишився вдячним Сфорці – під час війни з Венецією та Габсбургами наказав своїм військам не чіпати Калабрію та Аппулію, володіння Бони.

Тим часом, у Кракові знову все пішло не так, як хотілося. Син закрутив роман з Барбарою Радзівіл, ще поки Єлизавета була жива. Овдовівши, повів кохану під вінець. Бона, на той час – теж удова, невістку незлюбила – може, й тому, що та надто нагадувала її саму замолоду. Освічена, незалежна, вміло маніпулює чоловіком…

Характеристики Барбари від польських, білоруських та литовських істориків – діаметрально протилежні. Всі визнають, що була надзвичайно вродливою, але одні пишуть про її благочестя, тим часом, як інші – що ним не переймалася, мала багато “друзів серця”. В тім числі,  й за життя її першого чоловіка, віленського вельможі Станіслава Гаштаута. Але ось на обрії з’явився справжній принц, великий князь Зигмунт Август…

Барбара раділа новому сімейному щастю недовго – раптом почала слабнути і незабаром померла. А при дворі тут же пригадали, що Бона має серед родичів знаменитих отруйників – Борджіа та Медічі – і звинуватили Сфорцу в смерті невістки. Ще одна легенда: наче б то пригостила Барбару яблуком – одну половинку з’їла сама, а другу, начинену трійлом, дала молодій жінці.

Дарма, що Бони, невдоволеної вибором сина, в Кракові тоді давно не було, виїхала звідти. Але королеву все одно затаврували убивцею. Аж до 1935го, коли польський дослідник В.Зембіцький виніс свій вердикт причини смерті Барбари – рак. Звернув увагу на записи її лікарів – ще поки хворіла, від тіла великої княгині поширювався поганий запах, відома сьогодні ознака онкології.

Зате самій Сфорці, як пишуть чимало її біографів, вкоротили віку  таки отрутою, і все ті ж Габсбурги, що на іспанському троні. Королева на той час вже повернулася в рідне Барі. Перед тим, на вимогу сина, відмовившись від майна в Польщі. Та все одно, залишалася однією з найзаможніших жінок Європи. На свою біду, позичила іспанському монархові Філіпу ІІ чималу суму грошей – 430 000 золотих дукатів. Щоб не повертати борг, той підмовив особистого лікаря Бони… Невдовзі королева почулася зле, написала заповіт, у ньому віддавала Барі іспанській короні. Придворні агенти Мадрида напевне зраділи і поспішили повідомити господарям радісну новину.

Але навіть перед смертю італійка  не позбавила себе улюбленого задоволення інтриги. Наступного дня, щойно їй стало краще, переписала останню волю: Барі та інші  володіння відійдуть синові Зигмунту Августу. Габсбурги спіймали облизня.

Померла Бона вранці 19 листопада 1557го року, у віці 63 років. Так закінчився земний шлях королеви – Польщі, Литви, Білорусі та українського Кременця.

https://pursuit.unimelb.edu, https://link.springer.com/, https://ciekawostkihistoryczne.pl/, http://krakow-przewodnik.com.pl/, https://www.tourclub.com.ua/

 

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://pursuit.unimelb.edu, https://ua.igotoworld.com/, https://history1752.su/, https://galik-123.livejournal.com/, https://wcb.su/