Пакт Путіна-Байдена перед візитом до США В.Зеленського та новою війною з РФ – політолог

 

Суверенітет України атакують одразу з кількох напрямків – російського, європейського (Німеччина), а тепер уже й американського. Зміна сталася після 16 червня, зустрічі Байдена з Путіним у Женеві. Так само невипадкове перенесення дати зустрічі українського та американського президентів – по суті, на невизначений термін. Україні потрібно бути готовою до найгіоших сценаріїв. – Політолог Андрєй Ілларіонов, розмова з юристом Марком Фейгіним.

 “Саме після згаданої зустрічі Путін повівся стратегічно агресивно й зухвало стосовно України. Всі події останнього часу вказують на атаку на суверенітет України. Йдеться про відносини США, України, Росії та Німеччини. 16 червня де-факто було погоджено угоду про наміри Путіна і Байдена. Можливо, років через 40 -50 років відшукають і фактичний  документ пакту Ріббентропа Байдена а, може, й ні.

Але все вказує на те, що Байден і Путін знайшли спільну мову і порозуміння з низки питань, де їхні  інтереси збігаються. Отже:

  • Сірія – будуть постачати продукти.
  • Клімат – офіційна причина появи Дж. Керрі в Москві.
  • Кібербезпека США – і Байден, і Путін заперечують, що гакерські напади зробила Росія. Незважаючи на те, що Дженніфер Псакі, речниця Білого дому, таки встигла сказати: тут винні росіяни. Але Байден тут же каже, що ні, це не Росія і дзвонить Путіну.
  • Нарешті, Україна – і тут розбіжностей між Байденом і Путіним нема. Байден повторює за Путіним, що Україна не може вступати в НАТО, через корупцію в країні. Це було лише приводом, щоб поступитися Путіну. Питання Мінських угод – прийшовши до Білого Дому, Байден не призначає в Україну посла і щодо мінських угод приймає сторону Путіна.

 

Вікторія Нуланд, заступниця Держсекретаря США з політичних питань, була під час зустрічі Путіна і Байдена. Згодом в інтерв’ю сказала, що треба додати політичної автономії сепаратистам. Потім заявила, що ця автономія є умовою участі США в Нормандському форматі. Вона повідомляє, що це – пропозиція Путіна, і США її приймають. (До речі, не забувайте що у Вікторії Нуланд – російське коріння). Відтак “д/лнр” виступають з проханням про участь США в переговорах у Нормандському форматі. Після візиту В. Зеленського до Меркель, вона теж почала тиснути на Україну.

Тож виходить, що замість  чинити тиск на Путіна, “союзники” України, Німеччина і Cполучені Штати чинять тиск на жертву російської агресії, Україну. Або ж “підносять снаряди ворогові”, як каже Зеленський.

І саме після зустрічі Байдена з Путіним в Женеві 16 червня, Америка заморозила надання 100 млн доларів додаткової допомоги Україні, як відповідь на концентрацію російських військ на її кордоні. США також повернули американські кораблі після телефонної розмови Байдена з Путіним.

У Путіна тепер розв’язані руки. Ми бачимо цілу серію його дій, спрямованих проти України і зроблених в ультимативній формі після 16 червня. Як-от, зміну законодавства про громадянство. Громадяни України можуть отримувати прискорене громадянство Росії.

23 червня – на конференції з безпеки Путін каже, що Росія несе відповідальність про безпеку сусідніх країн. 12 липня з’являється стаття Путіна про єдність народів України та Росії, і що Росія не може залишатися осторонь.

13 липня, після 5-годинної розмови з Лукашенком, Путін передає через свого співробітника, що так, ця його стаття –  це ультиматум Зеленському. І потім Путін каже Зеленському, що зустрічі з ним не буде, хай вивчає документи.

Який же вихід у президента Зеленського?

Його зустріч з Байденом повинна була відбутися в липні, тепер її перенесли на серпень, що теж знаково. Тобто, можуть перенести й на пізніше, на вересень, наприклад. Та, коли до зустрічі дійде, Байдену доведеться говорити із Зеленським про формулу Штайнмаєра. Зрозуміло – якщо український президент на неї погодиться, внутрішня ситуація в Україні вибухне. А тепер розглянемо варіанти: зустріч відбувається в другій половині вересня. Ми цього не знаємо, але події тоді розгортатимуться інші й на інших фронтах. З середини вересня відбуватимуться російсько-білоруські військові навчання “Запад-21″, і пан Зеленський буде дуже зайнятий в Україні, йому можу виявитися не до поїздок у Вашингтон. Якщо до цього часу буде відкладений візит, то жодних розмов з Байденом не буде взагалі.

Але наразі мова йде про серпень. Це місяць, коли сенатори й конгресмени США перебувають на канікулах, і в Зеленського не буде додаткових можливостей, щоб отримати підтримку. Тим часом, Конгрес налаштований дуже позитивно щодо України, може її підтримати не лише резолюцями, але й затвердженням відповідних актів. Тож невипадково адміністраця Байдена відкладає зустріч на серпень – щоб у Зеленського не було жодної нагоди, вони, фактично, не лише підіграють Путіну, але й самі виступають з ініціативою на його користь.

Ситуація в українського президента та України дуже важка, погіршується щодня. Тут мали би бути три фронти, за якими варто провести дії. Перший – розяснювальний для загалу, про те, наскільки складне становище країни. Про позиції найголовніших учасників та Кремля, який погрожує та шантажує і якими можуть бути наслідки нової агресії.

Друге – це створення нової коаліції союзників. Зрозуміло, що ні Берлін, ні Париж, ні Вашингтон не надають тієї підтримки, яка потрібна Україні. Більше того, де факто вони перейшли на бік ворога і допомагають йому. Отже, потрібна нова коаліція – з учасників, які завжди допомагали Україні. Це, перш за все, Польща, балтійські країни, Нідерланди, Велика Британія, Канада, Румунія, Туреччина.

В Україні, крім того, в рамках святкування 30річчя Незалежності, відбуватимуться заходи так званої “Кримської платформи”. Це добра нагода не лише для вироблення стратегії щодо повернення Криму та Донбасу Україні в майбутньому, але й для створення коаліціїї щодо захисту державності та сувереніту України сьогодні. По суті, це було б реалізацією плану “Прометей”, про який говорив ще Пілсудський – створення cоюзу держав Центральної та Східної Європи, які постійно перебувають під загрозою великого північного сусіда.

Нарешті, потрібно підвищувати боєготовність Збройних Сил України та всіх інших воєнізованих підрозділів, які є. І, звичайно, готувати українське суспільство до можливого загострення ситуації за широким фронтом та готовності протистояти. Бо в кінцевому рахунку, якщо не можна зупинити агресію дипломатичними методами, то це питання вирішується на полі бою. Нічого іншого просто нема.

Жодні заяви та декларації, тим більше, такі, що з приводу Мінська, не в змозі зупинити танк чи десантний корабель. Тут міг би бути корисним приклад Грузії в 2008му – Саакашвілі закуплвував нову зброю і зміцнював військо напередодні російської агресії до своєї країни. Так, хай ціною втрати двох територій, але територіальну цілісність країни було збережено.

В Україні ж зараз питання стоїть не про Крим чи Донбас, а про її державність – Путін про це сказав цілком відкрито: не будете виконувати мої умови – втратите країну. Коли він кілька разів повторив, що мільйони українців не будуть терпіти те й те українській владі, він дав чітко зрозуміти, що ведуться приготування кулака народного обурення, яке підтримає доблесна рабочє-крєстьянская армія.  Ми бачили, як це відбувалося в країнах Балтії в 1940х роках, у Південній Осетії – в 2008му, на Донбасі в 2014му. Путін вчергове повідомляє про все той же сценарій.

У Зеленського – два вибори. Один – шляхом Чехословаччини в 1938му, чий президент погоджувався на поступки фашистам. Спершу втратив Судети, а потім і всю країну. Або Фінляндії, яка обрала спротив ссср. Втратила частину території, але зберегла суверенітет.

https://www.youtube.com/watch?v=0MnXtRVxubE

Записали Світлана Павленко, м.Орегон, США,

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://nypost.com/