"Молилися і прощалися" - пасажирка українського літака, що здійснив аварійне приземлення

 

“Літак почав різко знижуватись, ми все ближе бачили море. Кисневі маски дуже старі, тримаються на гумках, які  використовували  ще в дитинстві. Кисневі подушки на початку  трішки роздувались, але й то не всі” – українка розповідає про аварійне приземлення літака компанії Azur.ua.

“Починаю історію спочатку.

Все пішло шкереберть коли нам повідомили,що @anex_tour_ukraine переніс нам вечірній рейс на ранковий, без погодження з нами та попереднього обговорення. Тобто, забрали в нас оплачений 10й день відпочинку, хоч вечірній рейс таки залишився. Посадка на літак авіакомпанії @azurair.ua почалась о 8 ранку, поки ми вилетіли, було близько 9год.

Пролетівши деякий час, я відчула сильне запаморочення, закладеність вух та втому. Думаю, недивно, прокинулись о 4 ранку, зараз трішки посплю і мине. Пролетіли ще 30хв, нічого не змінилось. Минула година, в літаку спрацювали авіасигнали, почались ще якісь звуки, спалахнули мигалки. Випали кисневі маски, пілот почав кричати: “Вдягайте маски, вдягайте маски, в літаку – розгерметизація…”.

Декілька секунд думаю: “Напевно, якесь навчання”. Прийшла до тями Літак почав різко знижуватись, ми все ближче і ближче бачили море. Кисневі маски дуже старі, тримаються на гумках, які ми ще використовували в дитинстві. Кисневі подушки на початку ще трішки роздувались, але й то не всі. Після 30хв польоту я побачила, як мій чоловік почав засинати. Оскільки, я лікар і знаю, як виглядає гіпоксія, ще більше запанікувала. На щастя, на 3 людини було 4 маски, вихопила в сусіда запасну і дала чоловікові, трішки допомогло.Чую від пасажирів, які кажуть, що кисню вже нема… А на борту – 249 людей разом з дітьми, і ще плюс екіпаж/ літака.

 

Молюся… Ніхто нічого не пояснює, починаємо з чоловіком прощатись, знову молимося… І тут чуємо дивні звуки, хтось сказав, що скинули пальне. Розуміємо, що все ще більш страшніше ніж думали, а море вже ближче й ближче , землі не бачимо.

І  тут чуємо від пілота, що нам дозволили аварійну посадку в Анталії, з’явилась надія. Пролетівши близько 1,5 години, ми таки здійснили успішну аварійну посадку, всі живі, і це головне.

Нам дозволили перебувати в аеропорту, екіпаж повідомив, що нас заберуть через декілька годин. Чекаємо 1,2,3 години – ніхто не підходить. Починаємо зв‘язуватись зі своїми родичами та турагенціями з України. На рахунку – 20 грн, вистачило на 3 повідомлення, зв’язалась із сестрою, з представником нашої агенції “Вікенд”.

В аеропорту нічого не пояснюють, представники аеропорту пароля від вай-фаю не дають… Дякуючи “Вікенду”, в якого ми купували поїздку, дізнались хоч якусь інформацію. Нас запевнили, що, все ж таки, нагодують зараз та заберуть біля 17 год іншим літаком. Запросили всіх в “Бургер Кінга”.

 

О 16:40 здійснилась посадка  на інший літак компанії Azur Air. Поки ми сідали,  бачили,  що той літак, на якому прилетіли, досі перевіряють та щось там ремонтують. Ніхто нам так і не сказав, яка була точна причина.

До України летіли, потерпаючи від  страху, ще 2 год 10 хв. Сіли, все добре, живі та щасливі, що вдома.

Чи до нас хтось підійшов запитатись, як ми? Ніхто!!!

Витрачено багато часу, багато нервів та здоров‘я, але ми живі, і це головне.

А цю історію ви не почуєте по телебаченню, бо таке ніхто не розголушує. Можливо, мій пост на Фейсбуці видалять, але я хотіла з вами поділитись.

Чи сяду знову на літак? Потрібно багато часу для роздумів. Ми живі, і це головне…Але все могло бути по іншому!!!”

На сайті компанії Azurair.ua наразі відсутня інформація про інцидент, який стався з її літаком наприкінці серпня. Global Village все ще очікує відповіді цього перевізника на наш запит.

 

Facebook

Христина Бердій, м. Івано-Франківськ (Khrystyna Berdiy) 

Фото: Khrystyna Berdiy, https://unsplash.com/